Не пойду в город богатый — Григорий Сковорода

Не пойду в город богатый. Я буду на полях жить,
Буду век мой коротати, где тихо время бежит.
О дуброва! О зелена! О мати моя родна!
В тебе жизнь увеселенна, в тебе покой, тишина!
Города славны, высоки на море печалей пхнут.
Ворота красны, широки в неволю горьку ведут.
О дуброва! О зелена! и прочая.
Не хочу ездить на море, не хочу красных одеж:
Под сими крыется горе, печали, страх и мятеж.
О дуброва!.. и прочая.
Не хочу за барабаном итти пленять городов,
Не хочу и штатским саном пугать мелочных чинов.
О дуброва!.. и прочая.
Не хочу и наук новых, кроме здравого ума,
Кроме умностей Христовых, в коих сладостна дума.
О дуброва!.. и прочая.
Ничего я не желатель, кроме хлеба да воды,
Нищета мне есть приятель — давно мы с нею сваты.
О дуброва!.. и проч.
Со всех имений телесных покой да воля свята,
Кроме вечностей небесных, одна се мне жизнь свята.
О дуброва!.. и проч.
А естли до сих угодий и грех еще победить,
То не знаю, сей выгоды возможет ли лутче быть.
О дуброва!.. и проч.
Здравствуй, мой милый покою! Вовеки ты будешь со мной.
Добро мне быти с тобою: ты мой век будь, а я твой.
О дуброва! О свобода! В тебе я начал мудреть,
До тебе моя природа, в тебе хощу и умреть.

Григорий Саввич Сковорода

*****

В город не піду багатий — на полях я буду жить,
Вік свій буду коротати там, де тихо час біжить.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть,
А ворота і широкі у неволю заведуть.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Ні, не хочу їздить в море задля золотих одеж,
Бо вони ховають горе, сум і страх, журу без меж.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Йти гидую з барабаном завойовувать міста,
Чи лякати пишним саном, щоб хилилась дрібнота.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Дух мій і наук не хоче, окрім розуму свого,
Крім Христа святих пророчень — раю чистого мого
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

І нічого не бажаю, окрім хліба та води,
Вбогість я за друга маю — з нею ми давно свати.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Мій маєток прежаданий — спокій, воленька свята.
Окрім вічності, для мене лиш дорога ся свята.
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

А коли до всього того гріх збороти до кінця,
То скажи тоді: якого ж треба прагнути вінця?
О діброво! О зелена! Моя матінко свята!
Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.

Здрастуй, любий мій спокою! Ти навіки уже мій!
Добре бути нам з тобою: ти для мене, а я твій.
О, діброво! О свободо! Я в тобі почав мудріть.
І в тобі, моя природо, шлях свій хочу закінчить.

Григорій Сковорода

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *