Щастие, где ты живешь — Григорий Сковорода

Щастие, где ты живешь? Горлицы, скажите!
В поле ли овцы пасешь? Голубы, взвестите!
О щастие, наш ясный свет,
О щастие, наш красный цвет!
Ты мати и дом, появися, покажися!
Щастие! Где ты живешь? Мудрые, скажите!
В небе ли ты пиво пьешь? Книжники, взвестите!
О щастие, наш ясный свет,
О щастие, наш красный цвет!
Ты мати и дом, появися, покажися!
Книжники се все молчат, птицы тож все немы,
Не говорят, где есть мать, мы же все не немы.
О щастие… и прочая.
Щастия нет на земле, щастия нет в небе,
Не заключилось в угле, инде искать требе.
О щастие… и прочая.
Небо, земля и душа, звезды все, — прощайте!
Все вы мне — гавань дурна, впредь не ожидайте.
О щастие… и прочая.
Все я минул небеса, негли вдаль обрящу,
И преисподняя вся, негли его срящу.
О щастие… и прочая.
Се мой любезный прескор, скачет младый елень,
Выше небес, выше гор; крын мой — чист, нов, зелен.
О щастие, мой свет ясный!
О щастие, мой цвет красный!
Ты мати и дом, ныне вижу, ныне слышу!
Сладость его есть гортань, очи голубины,
Весь есть любовь и Харрань, руце кристаллины.
О щастие… и прочая.
Не прикасайся ты мне, абие мя срящешь,
Не обретай мя извне, абие обрящешь.
О щастие… и прочая.
Ах! Обрати мне твой взор: он мя воскриляет,
Выше стихий, выше гор он мя оперяет.
О щастие… и прочая.
Сядем себе, брате мой, сядем для беседы.
Сладок твой глагол живой, чистит мне все беды.
О щастие, мой свет ясный!
О щастие, мой цвет красный!
Ты мати и дом, днесь тя вижу, днесь тя слышу!
В полдень ты спишь на горах, стадо пасешь в кринах,
Не в Гергесенских полях и не их долинах.
О щастие… и прочая.

Григорий Саввич Сковорода

*****

Щастя, а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
Вівці у полі пасеш? Голуби, звістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися!

Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
Чи в небі ти пиво п’єш? Книжники, возвістіте!
О щастя — наш ясний світ, О щастя — наш красний цвіт!
Ти мати і дім, появися, покажися.

Книжники мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
О щастя… і т. д.

Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
Не знайти й у вуглі — в іншім треба шукати.
О щастя… і т. д.

Небо і місяць, земля й зорі всі — прощайте!
Гавань ви злобна моя — більше не чекайте!
О щастя… і т. д.

Я проминув небеса — ще як полетіти?
Був у найнижчих низах — ще що повідкрити?
О щастя… і т. д.

Швидше і швидше лечу, скаче мій олень стрімко,
Вище небес хутко мчу: крин зелениться гінко.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти мати і дім, я бачу і чую тебе!

Ласощ його — се гортань, очі голубині,
Всеньке — любов і Харрань, руки кришталинні.
О щастя… і т. д.

Перстом мене не торкай — так не впізнаєш,
Зовні мене не шукай — не відшукаєш.
0 щастя… і т. д.

Гей! Наверни-но свій зір, бо він окриляє!
Вище стихії і гір мене підіймає.
О щастя… і т. д.

Сядемо ж, братику мій, сядем для бесіди,
Гарний глагол твій живий чистить усі біди.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,
Не в Гергесенських полях — їхніх долинах — живеш.
О щастя, світе наш ясний!
О щастя, цвіте наш красний! Ти — мати і дім, бачу і чую я нині.

Григорій Сковорода

Дзен Telegram Facebook Twitter Pinterest

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *